Сообщения

Зараз вилка має такий вигляд
Спробую трохи краще переклепати. Можливо ще трохи покатаюсь в цьому сезоні. Але в будь-якому випадку треба шукати нову.

[День перший. (Весь день лиє дощ)]

День перший. (Весь день лиє дощ)

     Брали білети до Франківська, але вирішили вийти в Галичі. Віходячи з поїзда не врахувавши, що йде на вулиці дощ, майже не вбився з велосипедом в руках на сходах вагона. Зайшли на вокзал в Галичі, зібрали велосипеди, одягнули дощовики, дізнались куди нам їхати і вирушили в дорогу. В місті не так багато пам'яток, але саме місто дуже  цікаве. Подивились Галицький замок та краєвиди, які відкриваються з гори і вирушили до Франківська.
     По трасі було спочатку якось бридко їхали під дощем, але проїхавши з десяток км – звикаєш. Трохи прохолодно, але коли їдеш, то доволі тепло  .
У Франківську поїхали одразу до міськ
ого озера. Озеро велике, з островом, на який є хід через місток. На тому острові ми зупинились і пообідали, але ду-у-у-же змерзли.
Так як далі по маршруту була Коломия, а на шляху не було ніяких цікавих місць, то щоб дуже не мокнути, вирішили до Коломиї поїхати потягом. Заїхали на вокзал, подивились розклад – було ще години дві до відправлення, то ми поїхали ще десь на годинку покататися по Франківську. Повернулись на вокзал, купили білети та поїхали до Коломиї.
В Коломиї подивились на Музей Писанки, проїхались вузенькими вуличками центру міста, та вирушили далі.
Виїхавши за місто, одразу за мостом звернули вправо і поставили палатку ... майже у когось в городі    , але, здається, ніхто не був проти  .

День другий. (Дощ зранку)

    Віїхали з місця ночівлі. Наташа поїхала трохи швидше і через декілька хвилин зупинилась. Чого ? – педаль відпала )))). Напевно, ще на вокзалі в Галичі вона не докрутила її повністю і тому від гарантованих зазорів виламалась різьба в шатуні (контактні педалі).
Хотіли знайти шатуни, але марно ... далеко треба було повертатись. Дякуючи тому, що Наташа взяла із собою звичайні педалі і тому, що на шатуні залишилось десь 3-4 нитки різьби – ми продовжили наш подорож до Яблунева. (Забігаючи на перед скажу, що педалі нас більше не турбували).
     В Яблуневі ми відвідали приватний музей лісової скульптури. Власник музею займався пошуком різноманітних фігур і різьбою по дереву з самого дитинства. Музей – двоповерховий невеликий будиночок, в якому усе обставлено і обвішано роботами.
      Наступна зупинка була біля с. Шешори. Там є два водоспади великий та малий, але водоспадами їх можна назвати з натяжкою. Для обіду місце – те що треба )))
      Відпочили і вирушили до Верховини. По дорозі, десь у с. Яворів люди з вовни місцевих овець роблять шкарпетки та пледи, які висять вздовж дороги для продажу.
      Десь починаючи з Коломиї до Верховини в селах понад дорогою розташовані каплички для молебнів. Їх не так вже і мало і вони дуже гарно прикрашені різноманітними скульптурами.
       Верховина здалося ду-у-уже довгим містом. Поки їхали вже почало темніти. Зліва біля гори побачили більш-менш рівну поверхню для встановлення палатки, перелізли через паркан та й заночували  .

День третій. (Весь день дощ)

       Ранок почався з дощу і так не хотілося вилазити з палатки й мокнути, але все ж таки прийшлось, бо часу в нас було не так вже й багато.
       Знов зібрали мокру палатку і вирушили до Говерли. По дорозі зустріли форумчан, які їхали з Ужгорода до Чернівців.
        Заїхали в заповідник і рушили до бази «Заросляк». Дорога кам'яниста і увесь час іде вверх і вверх, але нам вже не звикати. Нарешті, доїхавши до бази, думали одразу вирушили до оз. Несамовите, але поки збирали речі для пішого походу – передумали і вирішили йти до озера зранку. Велосипеди залишили у охоронця (він замкнув їх в якійсь старенькій котельні). Трохи посиділи у охоронця в теплій сторожці, погрілися і вирушили шукати місце біля бази для ночівлі. Проходячи якісь палатки почули «Чернигов привет! Идите к нам» - опа ...  Це були хлопці з клубу Semargl. Ну то ми зупинились біля них, поставили палатки та поділились враженнями.
                                                               
День четвертий (чим вище, тим мокріше).
   
   Домовились з Semargl-івцями зранку піти на Говерлу, але щось не склалось і ми вирушили до високогірного озера Несамовите, яке знаходиться на висоті 1750м.
         Піднімаючись все вище починав з'являтися туманчик, який згодом переріс у дощ і шквальний вітер – це була хмаринка. Видимість була метрів 30. Десь вище 1500м високих дерев майже не було. Росла в основному Альпійська сосна (невеликий хвойний чагарник), ноги вже мокрі, бо іноді приходилось по лужам йти. Із-за поганої видимості озеро з'явилось якось дуже раптово. Не дивлячись на те, що озеро не таке вже й велике, із-за поганої видимості цілком його побачити не було можливості. Поки піднімались, встигли набрати майже повну флягу заповідної малини. Іноді, коли видимість була трохи кращою, відкривались чудові краєвиди.
        Далі по плану: забратись на хребет і дійти до Говерли. На хребет ми зайшли ... та той чи ні – не зрозуміло ))) Мала видимість, не видно куди і як іти (мітки ми не знайшли), сильний вітер і дощ ... Тож ми розвернулись та пішли назад до бази «Заросляк», аніж блукати по хребтам. Внизу біля бази дощу не було, але був холодний вітер. Зайшли ми до бази, попили чайку, трохи відігрілись та пішли забирати велосипеди, але ...але ... охоронець кудись відійшов в невідомому напрямку. Нарешті, десь через годину, він з'явився і відкрив котельню, з якої ми і забрали велосипеди. Зібрали речі, виїхали з заповідника і по дорозі на Ворохту знайшли місце для ночівлі.   
         
День п'ятий (погода налагоджується – змінна хмарність, але прохолодно)

        Дорога до Ворохти була весь час вниз, тому їхати швидко. У Ворохті побачили 4 австрійські мости. Деякі з них ще використовуються, деяким вже збудували альтернативу, але вони все-таки вражають своїми розмірами.
        З Ворохти виїхали до Яремчі. Дорога з дуже гарними краєвидами.
        Не доїзжаючи до Яремчі, звернули до Женецького водоспаду. Половина дороги до нього асфальтована, половина – вимощена камінням. Не встигли пофотографуватись, тут приїхала сімейка якихось чи-то румун, чи-то молдаван ... Їх було десь чоловік 20 – і дорослих і малеча. Всі хочуть один з одним сфотографуватись. Чекали хвилин 20, поки вони пофотографуються.
        Недалеко від'їхавши від водоспаду, поставили палатку.

День шостий (змінна хмарність)

       Вирушили до Яремчі. Місто якесь не дуже компактне, але сувенірів тут можна накупляти багатЄнно – тут дуже великий Сувенірний ринок.
Біля ринку знаходиться водоспад Пробий – більше схоже на перекочування води по порогам, але потік дуже потужний.
        Далі поїхали по маршруту, який розробляли «Велокраїна» до водоспаду «Дівочі сльози». Дорога, м'яко кажучи, не для їзди. Вся в багнюці, великих канавах і по доріжці, яка знаходиться поруч з дуже крутим обривом і в деяких місцях устелена гілочками – страшнувато їхати ... можно загриміти, тим паче з баулом.
        Чесно кажучи, були розчаровані побаченим. Водоспад невеликий і не варто було заради нього долати таку дистанцію, тим паче по багнюці. Тим не менш, ми його побачили.
      З Яремчі думали якимись більш короткими доріжками доїхати до Чернецького водоспаду, але по словам місцевих краще, все таки їхати через Надвірну (великий крюк, але що поробиш).
      Дорога біля самого міста йшла то вліво, то вправо і весь час підйом і підйом ...
      Нарешті дочекались навеликий спуск і тут же поворот до Пнівського замку. Замок майже вщент зруйнований .. залишились лише стіни. Всередині замку лаштували сцену для триденного фестивалю ДженджурФист 2012.
      Далі рушили до Водоспаду. Дорога дуже розбита лісовозами. Доїхали до села Чернець, спитали напрямок, куди нам їхати і рушили далі. По сему дорога просто всипана щебенем різного калібру (найпоширеніший варіант сільських доріг). Водоспад цікавій тим, що вода спочатку падає в жолоб, тече по ньому біля 2-х метрів, а потім стікає з жолоба.
      Біля самого водоспаду і заночували.

День сьомий (змінна хмарність)

       Вертаємось трохи назад, звертаємо в іншу сторону до Бухтівецького водоспаду.
До самого водоспаду треба немало спуститись по доволі крутому схилу гори – треба хапатись за кущі, щоб не полетіти донизу.
Бухтівецькй водоспад також гарний. Він спадає двома потоками, але більше всього мені сподобався крапельний водоспад, який знаходиться поруч. Висота крапельного близько 15 метрів, а краплі досить боляче б'ють по рукам  .
       Наступний по маршруту – Манявський водоспад – найбільший водоспад України. Доречі, і добиратися до нього було найважче. Можна було в об'їзд, але ми вирішили до нього пройти пішохідними (лісовими) тропами. Початок маршруту був дуже і дуже важким. Нам прийшлось тягнути велосипеди на гору. Гора була на стільки крута, що ми разом по черзі штовхали велосипеди. Доречі ще й дорога перерита тракторами, які тягають ліс. Радувало те, що в лісі було багато ожини – наїлися ще й по повній флязі назбирали.  Дійшли до вирубки і нам сказали, що далі йти нема сенсу – не пройдем. Вказали іншу дорогу, по якій ми і пішли. Надалі весь час був спуск, також доволі крутий, по глині, яка забивалась під щитками.
Нарешті, вибрались до річки, виїхали до села, добре, що до Маняви. Поки дійшли до сільського магазину, нам прийшлося десь 7 разів перетнути по камінчиках одну й ту саму річку. Купили продуктів і вирушили до водоспаду. Поки доїхали до водоспаду і повернулись до місця ночівлі – ще десь біля 8 разів перетнули річку по камінню. Хоч і переходили по камінню, але ноги, все одно, мокрі.
Манявський водоспад вражає! Його висота біля 20 метрів. Підійшов до водоспаду сфотографуватись (5 метрів від нього), то за 10 секунд в мене вже лосини були вологі.
І взагалі там дуже свіжо. По камінню стрибати треба дуже обережно, так як вони весь час вологі і слизькі.
       Трохи повернулись назад, заночували біля річки.

День восьмий (навіть жаркувато)

        Виїхали з Маняви, подивившись Манявський скит. Заїхали до грязевих вулканів. Вони не вивергалися, а один трохи побулькував ))) . Кажуть, він вивергається увечорі. З вулканів вивергаються гази, нафта та вода різної ступені мінералізації. Поруч знаходиться запломбована шахта, в якій щось там бурлить та булькає і з неї витікає нафта.
         Відпочивши вирушили далі ... асфальт – асфальт – асфальт ... В далині видніються сині гори.
         Подолавши 100км за день, зупинились перед містом Долина – звернули в поле.
         Поки Наташа розбирала баули, я тим часов поїхав в Долину за продуктами. Швиденько купив продуктів і поїхав назад. Повертаючись по полю, було вже темнувато, їхав не швидко ... уперся в якусь каменюку і  щось захрустіло, я через руль ...
Що це було ? В мене також був час подумати, поки через руль летів )))). Колесо склалось ? – ні, то вилка зламалася (відламався сам шток віл вилки) !!! отакої ... а в нас ще 2 дні походу ... печалька.
Ну встав я і поніс велосипед до місяця ночівлі. Добре хоч їхав повільно і не по трасі. Бо там такі гірки біля долини, що розігнавшись з гірки аж дух перехоплює.
Одразу подзвонив друзям, щоб порадтись що робити в такому випадку.
Ситуацію ще ускладнювало те, що і вилка і шток – алю.
Трохи зібравшись з думками, пропланували наступний день.


День дев'ятий (тепло)

       Зібрались, щось намудрували з вилкою, паличками і скотчем, щоб велосипед не розпадався.  Взяв я його однією рукою за переднє колесо, а іншою за багажник і потягнув велосипед з баулом на задньому колесі до найближчого селища. Добре, що селище було недалеко. Спитавши там зварювальника, мені порадили знайти Шуста Ореста. Протягнув так велосипед десь кілометри 2. Зайшли до Ореста, добре, що він був вдома. Дядьку показав що до чого. Каже, що аргону у нього нема і до аргону добиратись дуже далеко. Вирішили вставити в шток трубку, а потім заклепати. Трохи подовбались з конусістю штока в вилці. Робили відповідний конус трубки, яку запресували. Одягли наверх шток і закріпили заклепками.
        Дядько толковий, та якость невнятно розмовляє ... важкувато його було зрозуміти, але ми порозумілися. Нас навіть ще нагодували і запросили в гості як наступного разу будем проїзжати.
Зробили вилку, вже можна було хоч їхати, але чомусь вилка при гальмуванні вела себе якось неадекватно ... Напевно із-за того, що був зазор (1..2мм) між запресованою трубою та штоком.
Трохи страшнувато спочатку було їхати, тому думали скоротити маршрут і під'їхати на електричці, Але вона відправлялась дуже пізно.
То ми трохи на автобусі під'іхали – з Долини до Болехова (десь біля 10км).
Не дивлячись на поломку – таки поїхали ще подивитись скелі Довбуша. Дорога до скель вверх – по дорозі вкритій щебенем. Хвилювався за стан вилки, але вона пережила.
Скелі вражають. Залазити на них страшнувато, а злазити ще небезпечніше і страшніше  . Але воно того варте! Які краєвиди відкриваються зі скелі – просто клас!
Біля скель зустріли дідуся з онуком, які також на велосипедах сюди приїхали. Пригостили нас млинцями. Трохи побалакали та лягли спати.

День десятий (зранку – дощик, тепло)
 
Пішли зранку ще походили подивились скелі, дуже гарний буковий ліс. Почекали, поки пройде дощ і вирушили до Стрия. Прийшлося добре прискорюватися, щоб встигнути на потяг. Не дивлячись на стан вилки, їхав десь 25-35км/год. І ми таки встигли! Сіли на потяг до Львова і вже о 16:00 були там. Перекусили, перевдяглись, залишили велосипеди в камері схову на вокзалі та пішли гуляти по Львову. Повернулись десь о 23:30. Забрали велосипеди, зайшли до вокзалу, дізнались на яку колію прибуває наш потяг, запакували велосипеди, дочекались потяг і ... додому 

Фото з походу

Дистанція близько 450 км.

[КнязЪ, begbi]

Похід в основному по Франківській області.
Насолоджуємость чистим гірським повітрям, хорошими краєвидами та гостинністю гуцулів.

Виїзд 11.08.2012
Прибуття 22.08.2012

Маршрут: Галич - Франківськ - Коломия - Косів - Верховина - база "Заросляк" - Ворохта - Яремче - Надвірна - Болехів - Стрий.
Останній день гуляєм по Львову.

Учасники: КнязЪ, begbi.

фото

[Маршрут:]

Маршрут: Чернигов - Толстолес - Малиновка - Стаси - Долгое - Ивашковка - Куликовка - Макишин - Седнев - Черныш - Тереховка - Чернигов.
Время сбора: 09:00
Место сбора: Экомаркет возле Эпицентра
Старт: 09:15
Время финиша: 21:00
Место финиша: Эпицентр
Километраж: 70
Грунт/асфальт: 70/30
Темп: 17-27 км/час
Брать с собой: деньги (35грн) - скупаемся в Эко; каремат; плавки (купальник); полотенце.
Связь: 095-390-34-85, 063-736-49-36 (Дима)
Другое: Отдыхаем, купаемся, загораем, играем в волебол в Макишине (на берегу р. Снов).

+2
Есть фонарь. Не оч. яркий, но светит   Возьму с собой.

+2

Хватит завидовать 
В Мену ездили. Животных видели. Лечебную воду в санатории пили.

Выехали по расписанию. Доехали часика за 3, может немного меньше - не столь важно. По пути яблок набрали, которые еще и домой привез ))). Было не так уж и жарко.
По зоопарку бродили чуть больше двух часов. Последний раз там был года 3 назад. Численность и разновидность животных немного изменилось.
Видели: леопарда, рысь, львов, бабуинов, волка, лису, зубра, кенгуру (сидел в своей будке), лань, горных козлов, верблюдов, ламу, медведей, енотов, скунса, дикобраза, дикого кабана, страусов, павлинов, лебедей (белых и черных), пеликанов, змей, крокодилов и тд и тп.
После зоопарка встретил друг (родом из Мены) и показал где находится санаторий. Возле санатория пожарили сосиски, отдохнули. Часиков в 6 вечера выехали из санатория, попив и набрав там мин. воды. Заехали к другу, набрали там питьевой воды в дорогу и в 7 начали выезжать из Мены.
По пути домой удалось покушать морожки - ехал чувак, который своей музыкой дразнит детишек во дворах и продает морожку )) Мы его остановили и купили морожки ))).
В Чернигове были в 22:00.
Покатуха удалась!

Фото будут немного позже.

[Маршрут:]

Маршрут: Чернигов - Мена - Чернигов
Время сбора: 08:00
Место сбора: Политех
Старт: 08:20
Время финиша: 22:00
Место финиша: Политех
Километраж: 150
Грунт/асфальт: асфальт
Темп: 20-30км/час
Брать с собой: деньги (30-40грн) - скупаемся в Экомаркете возле Политеха, воду, запаску, свет.
Связь: 095-390-34-85, 063-736-49-36 (Дима)
Другое: Не рекомендую ехать не подготовленным людям.

Кто не зарегистрировался - в покатухе не учавствует.
Регистрация до 20:00 (27.07.2012  - пятница).

25.07.2012 (СредЪа)
Место встречи: Кинотеатр им. Щорса
Время встречи: 18:45
Время выезда: 19:00
Время прибытия: ~ 22.00
Темп: 20-30 км/час
Маршрут: Киенка - Шестовица - Ивановка - Лукашовка - Бакланова Муравейка (возможен вариант после Ивановки поехать по трассе в Чернигов).
Дистанция:  ~ 65 км
Дорожное покрытие: разное - в основном грунт.
С собой брать: воду, перекус, свет - по необходимости )

[Не забываем делать добровольные взносы.]

Не забываем делать добровольные взносы.

Сейчас на карте 347,19грн

Тяжело мне было бороться со сном, если бы не отклонения от маршрута, дак точно бы уснула). Кукурудза и поля были изюминкой ночи:)

Действительно, когда едешь по грунтам, больше концентрируешься на дороге. Езда по асфальту присыпляет ))) ... веки тяжелеют, глаза закрываются и тут БАЦ! встречный велосипедист - просыпаешься.

[shuriks]

Большое спасибо всем участникам Вы молодцы - выдержали испытание безсонием и дистанцией.
Дистанция составила 145км. Ехали с 19:00 до 05:00

До Любеча доехали довольно быстро. Даже успели увидеть закат )))  Встретили shuriks-а, сЪездили на замковую гору и начали выезжать с Любеча.
Поехали по асфальту на Репки, дорога стала скучной и было решено свернуть на грунты  Было немного пыльно, вЪехали в село Красковское. На раздорожЪе постояли, подумали, выбрали направление движения, но как оказалось дорожка в это направлении была не самой кроткой ))). мало того, что дорога петляла то вправо то влево, местами очень заросшая, дак мы еще и проехали назад . Выехав в каком-то селе, смотрим карту, разбираемся в какую сторону нам двигаться дальше и вдруг ... услышали  звук надвигающейся помощи это был абориген на мотоцикле. Мы его тормознули, он-то нам и поведал истину: в каком направлении ехать и что мы находися селе Пушкари. Поехали дальше. В селе Суличевка, так и не найдя нормальной дороги к Вербичам решили поехать через Репки. В Репках было понятно, что до Седнева нам не успеть. Двинули на Чернигов, встречать там рассвет. Рассвет встретили на пешеходке, покупались, перекусили и поехали смотреть сны, которых не видели ночью

Спасибо, begbi, за тортики  

Фото смотреть здесь

[shuriks]

shuriks, старт с Любеча - после заката - где-т в 21:30.

Ориентировочный маршрут Любеч - Седнев:

Любеч - Малиновка - Маньки - Великий Злиев - Молочки - Пушкари - Малый листвен - Суличевка - Вербичи - Великая Весь - Петрушин - Малиновка - Тереховка - Черныш - Седнев.

Чернигов - Любеч и Седнев - Чернигов едем по трассе.

От заката и до рассвета едем по направлению с Любеча в Седнев.

Кто желает - можете создать покатуху Чернигов - Любеч - Чернигов. Будет где-т 100км. И приедете до 00:00.